Кумедні історії з життя Марка Твена

Кумедні історії з життя Марка Твена

Довгі роки Твен був для усього світу найвідомішим з американців, багато відоміший американського президента. Туристи приїжджали до Америки дивитися Ніагарський водоспад і письменника Марка Твена. Тому одна з газет назвала його «другою пам'яткою Америки». Після цього він став так підписувати свої листи, що йшли до нього з усіх куточків землі. Майже завжди на них була одна  й та сама адреса: «Америка, Марку Твену». І що цікаво, вони легко знаходили свого адресата.

Всім відомо, що Марк Твен володів гарним почуттям гумору і любив пожартувати не тільки в своїх книгах, але й в реальному житті. Пропонуємо кілька веселих історій з життя письменника. Сподіваємося, вони сподобаються любителям тонкого й розумного гумору.

  Коли Марк Твен був редактором журналу, багато часу у нього займало читання рукописів. Якось, подивившись на переповнений сміттєвий кошик, він зітхнув і сказав:

  - Яка шкода, що я не був редактором в той час, коли люди писали на кам'яних плитах. Яку прекрасну віллу я б міг побудувати з надісланих рукописів!

  Неуважність часто ставила письменника в скрутне становище. Одного разу, коли Марк Твен їхав у поїзді, в купе увійшов контролер.  Твен став шукати квиток по кишенях, але безуспішно. Нарешті контролер, який знав письменника в обличчя, сказав:

  - Гаразд, не турбуйтеся. Пред'явіть свій квиток, коли я буду йти назад. А якщо ви його не знайдете, теж не біда. Це дрібниця.

  - Ні вже, яка там дрібниця, - запротестував письменник. - Я обов'язково повинен знайти цей проклятий квиток, інакше як я дізнаюся, куди я їду?!

Приїхавши до одного з лондонських готелів, Марк Твен побачив у книзі реєстрації гостей такий запис: «Лорд N з камердинером». Знаменитий письменник у цій книзі зробив  свій запис: «Марк Твен з валізою».

  Марк Твен отримав анонімного листа, в якому було одне слово «свиня». У газеті письменник дав наступне повідомлення з цього приводу: «Найчастіше мені посилають листи без підпису, але от я отримав листа з одним підписом».

  Свого першого публічного виступу Марк Твен дуже боявся: як сприйме його публіка? Але вже перший прочитаний абзац привів слухачів у захват. Він звучав так: «Юлій Цезар помер, Шекспір ​​ помер, Наполеон  помер, і  я відчуваю себе не дуже здорово».

  Говорили, що Марк Твен отримує долар за рядок. Одного разу він отримав чек на один долар з припискою: «Будь ласка, надішліть мені одне слово». Твен відповів: «Спасибі».

  Одного разу за званим обідом мова зайшла про вічне життя і про те, хто куди потрапить - на небеса чи в пекло. Марк Твен не промовив жодного слова.

  - А Ви чому мовчите? - звернулася до нього господиня. - Мені хотілося б знати вашу думку.

  Твен відповів з усією серйозністю:

  - Мадам, прошу мене вибачити. Почуття такту змушує мене мовчати. У мене є друзі і в тій, і в іншій місцевості.

Елінор Портер цікаві факти
Народилася майбутня письменниця 19 грудня 1868 в містечку Літтлтон, штат Нью-Гемпшир в родині багатого аптекаря. З дитинства Елінор виховувалася в пуританському дусі і співала в церковному хорі.
 Вона була досить хворобливою дитиною, тому вчителі в початкових класах приходили до неї додому. Завдяки своїм вокальним даним дівчина стала випускницею найстарішого музичного навчального закладу США — Консерваторії Нової Англії.
 У 1892 році Елінор вийшла заміж за Джона Лаймана Портера, бізнесмена з Вермонта, після 10 років жвавого листування. Елінор Портер не могла мати дітей, тому знайшла розраду в написанні історій для дітей та допомоги сирітським притулкам. Перші оповідання були опубліковані в жіночому журналі «Домашній співрозмовник» і нью-йоркському тижневику. У 1907 році було опубліковано її першу повість під назвою «Проти течії: історія Маргарет». Найзнаменитіша повість Еленор Портер — «Полліанна».
 На Бродвеї було поставлено однойменну п’єсу, яка пройшла з великим успіхом. Відома американська актриса, зірка німого кіно Мері Пікфорд, за право екранізувати роман заплатила його авторці чималу на той час суму.
 Роман «Полліанна» захопив читачів настільки, що на адресу Елеонор Портер посипався шквал листів з проханнями розповісти, що сталося з головною героїнею роману далі. Примірник роману «Поліанна» Елеонор Портер подарувала своїй бабусі Меріон на знак великої пошани і вдячності за ті поради, які письменниця отримала від неї у дитинстві. Цей примірник тепер дбайливо зберігається в одній із найбільших бібліотек світу – Бібліотеці Конгресу США. 
До числа найбільш популярних творів відносять — «Просто Девід» 1916 року, «Шлях до згоди» 1917 року, «Про гроші, гроші» 1918 року, «Світанок» 1919 і «Мері-Мерайя» 1920 року.
 Померла письменниця 21 травня 1920 року. У «Нью-Йорк таймс» був написаний некролог під коротким заголовком «Померла автор Поліанни».

ЛЬЮЇС КЕРРОЛЛ - ЦІКАВІ ФАКТИ З БІОГРАФІЇ ТА НАЙКРАЩІ ЦИТАТИ

Багатьом відомо, що Льюїса Керолла насправді звуть Чарльз Латвідж Доджсон. Однак ім’я, під яким вийшли в друк книги про пригоди Аліси, теж справжнє — просто трохи переосмислене. Письменник і математик узяв свої справжні імена «Чарльз Латвідж», переклав їх на латинь — вийшло «Карл Людовик». Після чого він знову переклав їх на англійську, взявши інші аналогії — «Керролл Льюїс» — і поміняв їх місцями.

 Доджсон дуже любив дітей. У нього було 10 молодших братів і сестер, з якими йому доводилося возитися. Ще хлопчиком він почав придумувати для них невеликі віршики і казки. Чарльз Доджсон страждав безсонням. Намагаючись відволіктися від сумних думок і заснути, він вигадував математичні головоломки, і сам же їх вирішував. Свої «опівнічні завдання» Керролл випустив окремою книжкою. 

У Керролла було два пристрасних захоплення — фотографія і театр. Він, будучи знаменитим письменником, особисто був присутній на репетиціях своїх казок, проявляючи глибоке розуміння законів сцени. Льюїс Керролл — один з перших фотографів-портретистів XIX століття. Більш ніж на половині всіх фотографій, зроблених між 1838 і 1960 роком, фігурували немовлята. Фотосесії з дітьми, які періодично влаштовував Керролл, були частиною культури того часу.

 Керолл винайшов дорожні шахи і триколісний велосипед Відомому математику і письменнику приписують кілька винаходів: книжкову суперобкладинку, дорожні шахи, триколісний велосипед, електричну ручку, мнемонічну систему для запам’ятовування імен та дат. А ще ніктографію — інструмент для письма в темряві.  Тож не дивно, що цей винахід належить саме Льюїсу Керроллу — письменник і вчений часто прокидався вночі з думками, які необхідно було негайно записати, а розпалювати світильник в той час доводилося досить довго. 

    Льюїс Керрол був дияконом За статутом коледжу, в якому вчився, а потім читав лекції, Керролл прийняв духовний сан, але не священика, а тільки диякона. Це давало йому право читати проповіді без роботи в приході. А одного разу разом з богословом преподобним Генрі Ліддоном він здійснив подорож, в ході якої відвідав Росію. 

       Керролл цікавився медициною Одного разу у одного зі студентів юного Керролла стався напад епілепсії. Викладач вчасно допоміг своєму студенту, при цьому залишився під враженням від цього випадку і зацікавився медициною. Він придбав і прочитав десятки медичних довідників і книг. Їх успадкував племінник Керролла, який став професором в англійській лікарні, де відкрили дитяче відділення імені Льюїса Керолла. Легендарна любов письменника до дітей залишилася відображена і таким незвичайним способом.

      Керролл — талановитий математик Він займався евклідовою геометрією, лінійною і матричною алгеброю, математичним аналізом, теорією ймовірностей, математичною логікою і математикою (іграми і головоломками). Зокрема, він розробив один з методів обчислення визначників (конденсація Доджсона). Втім, його математичні роботи не залишили помітного сліду в історії математики, тоді як його досягнення в галузі математичної логіки випередили свій час.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/lyuyis-kerroll-tsikavi-fakti/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Цитати

- Звідки мені слід почати, ваша величносте?

- Почніть спочатку, - серйозно сказав Король, - і читайте, доки не дійдете до кінця; тоді зупиніться.

- Не варто й намагатися, - сказала вона, - неможна вірити в небилиці.

- Я вважаю, в тебе замало досвіду, - мовила Королева. – Коли я була молодше, я зазвичай робила це по півгодини на день. Годі й казати, іноді я встигала повірити не менше ніж у шість небилиць ще до сніданку.

Скільки вона не намагалась, вона не могла знайти тут й натяку на якийсь сенс, хоча усі слова були їй абсолютні зрозумілі.

Вбити Час! Хіба може йому таке сподобатись! Якби ти з ним не сварилась, могла б просити в нього все, що хочеш.

- А де я можу знайти когось нормального?

- Ніде, - відповів Кіт, - нормальних не існує. Адже усі такі різні і несхожі. І це, на мій погляд, нормально.

Я бачила таку нісенітницю, порівняно з якою ця нісенітниця – тлумачний словник.  

Поки думаєш, що сказати, - роби реверанс! Це економить час.

Знаєш, одна із найбільш значних втрат в битві – втрата голови.

Завтра ніколи не буває сьогодні! Хіба можна прокинутися зранку й сказати: «Ну ось, зараз нарешті завтра»?

Вона завжди давала собі добрі поради, хоч й дотримувалась їх нечасто.

ОСКАР УАЙЛЬД ЦІКАВІ ФАКТИ

Оскар Уайльд був дуже своєрідною і екстравагантної особистістю. І навіть два роки провів у в’язниці. Оскара засудили за звинуваченням в содомії. Його книги та п’єси не хотіли купувати та ставити на сцені, Під кінець життя Уайльд з деяких причин змінив своє ім’я на Себастьяна Мельмота.

      Роман Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея» написаний за 3 тижні! Це був перший і останній його роман. Роман був екранізований більше 25 разів 

       Оскар Уайльд помер у вигнанні у Франції від гострого менінгіту, викликаного вушною інфекцією. Він був похований в Парижі на кладовищі Баньйо. Приблизно через 10 років Уайльд був перепохований на кладовищі Пер-Лашез, а на могилі його встановлено крилатий сфінкс з каменю роботи Джейкоба Епстайна.

       Вайльд був дуже спостережливим і часто переймав звички відомих людей, копіював їхні жести і поведінку. Так, зачіску він робив як Нерон, щоб посилити схожість рис обличчя з обличчям римських імператорів. Із напоїв замовляв у ресторанах абсент, бо його пив Ш. Бодлер. Його стіл був такий самий, як у Карлейля. Писати твори цей «апостол гедонії і фантазії» сідав у білій рясі з чорним капюшоном, бо саме такий одяг був на Бальзакові у часи художньої праці. Навіть голос у Вайльда був професійною імітацією голосу актриси Сари Бернар. 

      Вайльд знав собі ціну. Коли американський видавець запропонував йому п’ять тисяч доларів за роман у тисячу слів, письменник відмовився, бо, за його висловленням, «у англійській мові немає 100 тисяч слів». Одна газета надіслала йому анкету з проханням назвати десять кращих книг. Вайльд відповів: «Не можу їх назвати, сам іще не написав стільки».

ЕРНЕСТ СЕТОН-ТОМПСОН ЦІКАВІ ФАКТИ

У хлопчика склалися складні стосунки з батьком, і він все більше часу проводив в лісі, вважаючи його своїм справжнім домом. Тут він зробив свої перші записи про поведінку тварин, перші малюнки, в яких намагався передати характер і особливості звірів і птахів. Намагаючись пізнати світ тварин, хлопчик приносив додому їх дитинчат, розводив кроликів, але швидко переконався, що зрозуміти життя лісу можна, тільки занурившись в нього, ставши його частиною.

      Всього Сетон-Томпсон написав і проілюстрував понад 50 книг. Сетон-Томпсон не тільки письменник і художник, але ще і вчений! Саме він заклав основи етології, — науку про поведінку тварин у природних умовах. Хоча не закінчував при цьому університетів. Він писав книги і малював до них ілюстрації, його картини користувалися успіхом на художніх виставках, а ще він знаходив час для читання лекцій (їх він прочитав понад 3 тисячі) і написання статей для періодичних та наукових видань, а також створення наукових праць із зоології. Одну з його робіт, — картину з вовком-ватажком, — придбав у нього сам Теодор Рузвельт! 

     Саме Ернест придумав піонерські організації. Адже він — один з перших засновників скаутського руху, творець дитячих організацій, що живуть на природі, при цьому дбайливо до неї відносяться, які намагаються злитися з нею в єдиний організм. Сетон-Томпсон став одним із зачинателів літературного жанру творів про тварин; він надав потужний вплив на багатьох письменників-анімалістів. 

     Особисте життя Людині, котра проводить більшу частину життя в лісі, важко організувати особисте життя. У перший раз Сетон-Томпсон одружився в 1896 році, його дружиною стала Грейс Галлатін. У грудні 1904 року в них народилася дочка Енн, яка частково пішла по шляху батька. Під ім’ям Ані Сітон вона прославилася як автор історичних бестселерів. Разом подружжя прожило майже 40 років, але в 1935 році розлучилися. Незабаром Ернест одружився на Джулії Батру, яка захоплювалася літературною діяльністю і стала активно допомагати чоловікові. Своїх дітей у них не було, і в 1938 році вони удочерили семирічну дівчинку Бьюлі (Ді). Після смерті прийомного батька в 1946 році вона присвятила своє життя організації вивчення його літературної і наукової спадщини та популяризації його творів. Бьюлі, в заміжжі Ді Сетон-Барбер, дожила до наших днів і померла в 2006 році. Багато в чому завдяки її старанням популярність великого натураліста, письменника і художника-анімаліста Ернста Сетон-Томпсона продовжує бути дуже високою у всьому світі. Люди продовжують з великим інтересом читати його книги, відкриваючи для себе таємничий світ дикої природи, де живуть звірі, так схожі на нас характерами і поведінкою. У 1960 році, в столітню річницю народження Ернста Сетон-Томпсона його дочка Ді і онук Сітон Коттьер піднялися в небо на невеликому спортивному літаку і розвіяли прах письменника (після смерті він був кремований) над пагорбами Сітон-Вілледж. Так була виконана його остання воля — возз’єднатися після смерті з лісами і їх мешканцями, які він пристрасно любив і оспівував все своє життя.

РОАЛЬД ДАЛ ЦІКАВІ ФАКТИ

Роальд Даль народився в Англії і з дитинства говорив англійською мовою, проте вдома з батьками спілкувався на норвезькій мові (батьки — вихідці з Норвегії). В 9 років Роальд вступив в St.Peter’s Preparatory School. Навчатися тут було непросто — знущання вчителів автор описав у своїй книзі «Boy: Tales of Childhood» (1984). Однак справжній кошмар почався в Repton School, куди Роальд перевівся в 13 років. Тут було ще більше правил і ще більше покарань. Старшокласникам було дозволено бити молодших школярів, молодші були рабами старших … 

       Роальд не був старанним учнем в школі — найважче йому давався правопис, проте, він мав успіхи в таких видах спорту, як хокей, футбол, крикет, плавання і бокс. У місті, де знаходилася школа, виробляли шоколад Cadbury. Представники компанії часто приносили учням цукерки для оцінки, і саме спогади про шоколад привели автора до створення відомої книги «Charlie and the Chocolate Factory» (1964).

       Даль був фотографом, тому в якості співробітника нафтової компанії поїхав в Танганьїку; під час війни був військовим льотчиком, зазнав аварії, пережив тимчасову сліпоту, збив кілька бомбардувальників, був демобілізований, став помічником військового аташе в США — а потім письменником.

       У 21 рік Далю на його прохання вирвали всі зуби. Він вважав за краще ходити зі вставними, тому що за ними потрібно менше доглядати. Перша його книга «Переходжу на прийом» — про власний досвід, про військових льотчиків. Вона проста, страшна і неймовірно чесна. Даля запрошували на звані обіди, він крутився в елітних колах, в результаті чого зав’язав дружбу з такою відомою особою, як Ян Флемінг (автор романів про James Bond), побився на кулаках з Ернестом Хемінгуеєм і навіть мав честь пограти в покер з Гарі Труменом ( 33-й президент США, 1945 -1953). Дорослим читачам Даль відомий за розповідями, іноді забавним, часто гротескним і незмінно моторошним. За свої «страшні» розповіді Даль був нагороджений премією Едгара По. Також писав сценарії для Голлівуду (зокрема, переробив для кіно роман свого друга Яна Флемінга «Живеш тільки двічі»).  Роальд колекціонував картини. В основному це були твори французьких імпресіоністів, але в його колекції також були роботи К.С. Малевича, Н.С. Гончарової та інших художників. 

       Роальд обожнював жити за містом, природу, рослини, тварин. Він вирощував троянди і овочі (особливо любив вирощувати цибулю). У домашньому господарстві були кури, кролики, птахи, собаки, але не було котів — їх письменник не любив. Книги Даль писав в невеликому будиночку, який називав своєю «хатиною» або «гніздечком». В його кабінеті до сих пір зберігається безліч речей, які Даль любив: куля, згорнута з цукеркових обгорток, зігнуте крісло, лінійованої американські жовті блокноти. У кабінеті не було письмового столу — Даль писав олівцем, поклавши блокнот на коліна. Роальд Даль помер у віці 74 років в Оксфорді і був похований з улюбленими речами — більярдними киями, пляшкою бургундського, шоколадними цукерками і олівцями, якими він любив писати. 9 його книг увійшли в список 200 кращих книг, складений BBC в 2003 році. 

          Роальд Даль: особисте життя Даль був одружений на актрисі Патриції Ніл, (в 1964 році отримала «Оскара»). У пари було 5 дітей. З дітьми сидів Роальд, тому що у Патриції були часті зйомки. Коли молодшому синові Даля, Тео, було 3 місяці, коляску з немовлям збило нью-йоркське таксі. Малюк сильно пошкодив голову та на якийсь час осліп. За 3 роки йому зробили 9 операцій. Після цього випадку Даль перебрався з сім’єю назад в Англію. Тео був змушений жити з трубкою в голові, яка раз у раз засмічувалася. Спільно з доктором і інженером Даль розробив унікальний клапан, який полегшив життя не тільки Тео, а й багатьом дітям в світі. Книгу «Charlie and the Chocolate Factory» письменник присвятив своєму синові. Старша дочка Даля померла у віці 7 років від кору. Рівно через 5 років, день у день, померла його мама. В 1983 році Роальд і Патриція розлучилися (про нелегке спільне життя подружжя Б. Феррел написав книгу «Пет і Роальд», яка послужила основою кінофільму «Історія Патриції Ніл»), і пізніше в тому ж році Даль одружився на Фелісіті Д’Абро, з якою прожив до кінця життя.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/roald-dal-tsikavi-fakti/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

АНДЕРСЕН ЦІКАВІ ФАКТИ

З самого юнацького віку Андерсен був цілковито упевнений, що його батько – це король Крістіан Восьмий, який, будучи принцом, дозволяв собі численні романи. І від одного з них, а саме з дворянською дівчиною на ім’я Еліза Алефельд-Лаурвіг він і народився. 

Будучи позашлюбним сином його віддають до родини простого шевця і прачки. 

       Під час його подорожі до Риму данська принцеса Шарлотта-Фредеріка справді сказала письменнику, що він є позашлюбним сином короля. Більше всього вона просто посміялася над бідним фантазером-письменником. Але, коли Андерсен, жебракуючи у свої 33 роки несподівано отримав королівську стипендію (яку видавали йому щорічно), він ще більше переконався в тому, що він королівської крові.

        Будучи ще дитиною, Ханс Крістіан зазнавав гонінь від людей, що його оточували – від учителя, що час від часу бив його по руках лінійкою за неуважність і страшну неграмотність, до однокласників, які його сторонились та знущались. Одного разу дівчинка Сара подарувала йому білу троянду. Хлопець настільки був вражений нечуваним проявом уваги, що ця подія врізалась на все життя у його пам’ять. І цю троянду Андерсен згадує в багатьох казках. Письменник постійно знаходився в русі – за своє життя він здійснив 29 великих подорожей. Ханс Крістіан був витривалою людиною. Вмів їздити верхи та добре плавав. Він був страшним панікером. Маленька подряпина могла навести на нього жах, а самі лише назви хвороб викликали паніку. Він боявся собак та незнайомих людей. Пограбування бачив на кожному кроці. 

       Мав звичку дуже економити – при кожній покупці постійно мучився питанням,чи не переплатив він . У кошмарах йому бачилося, що його ховають живцем, тому кожен вечір перед сном він клав біля ліжка записку: «Я живий!» Вічним стражданням Андерсена був зубний біль. Втрачаючи черговий зуб, він засмучувався, а попрощавшись з останнім у 68 років, заявив, що тепер не зможе писати казки. Андерсен ніколи не був одружений. Оскільки письменник не мав своїх дітей, то любив розповідати цікаві історії чужим діткам. Але ще однією його причудою було те, що Андерсен не любив брати їх на руки чи садовити на коліна. Він не боявся травмувати дитячу психіку, ненавидів щасливий кінець і залишав після себе сумні, а часом і похмурі казки. Єдиним твором, який зворушував і його самого, була «Русалонька», але і та з нещасливим кінцем.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/andersen-tsikavi-fakti/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua